В Тернопільському драмтеатрі на виставі “Андрей”.
“ Коли біда край косить, хтось має закричати: “Досить!”...
У неділю, 6 жовтня, для освітян Козівського ліцею №2 Свято вчителя мало гарне продовження і завершення. Вони побували в Тернопільському драмтеатрі на виставі “Андрей”.
Як сон Блаженнійшого владики, перед глядачами пройшло подвижницьке життя великого митрополита Андрея Шептицького. Фрагментами спогадів зринали в пам’яті знатна і багата родина, яка дала синові хорошу освіту і великі перспективи на майбутнє. Але ще в юному віці Роман Андрей Олександр Шептицький зрікся світу і склав присягу у згромадженні руського чину святого Василія Великого. Зрікаючись свого католицького обряду, обрав тернистий шлях греко-католицького ченця, щоб вимолити українському народові “якщо не волю, то хоча би кращу долю”. Як символи різних окупаційних режимів, при яких довелося жити митрополитові, з’являлися “люди у формі”, що схиляли його до співпраці. Лякали, погрожували, арештовували… Але жодній з них владика Андрей не служив, тільки Богові і своїй нації. Звертаючись до алегорії, казав:”Пастух не завжди може вбити вовка, та він мусить зберегти своїх овець”. Митрополит Андрей не ділив людей на багатих і бідних, західних і східних, православних, католиків, юдеїв, готовий був ставати на коліна, аби рятувати тих, хто цього потребував.
Актуальним було завершення вистави, де, як біль душі, звучав заклик:”Християнські церкви в Україні мають виконати свій обов’язок - дати народові єдність!”
Пізнання, відкриття, захоплення… - те, що переповнювало після перегляду п’єси. Глибокі відчуття, естетична насолода, театральна аура, фото з актором В’ячеславом Хімяком, який виконував головну роль митрополита Андрея Шептицького, додали неповторних емоцій і барв такому по-осінньому похмурому, але світлому святу.
